День народження Назарія Яремчука минув кілька днів тому. Але, як завжди, для тих, хто його знав і любить, перший місяць зими буде його, Назаровим. Про нього згадуватимуть і як про передріздвяний подарунок небес — українським музиці, шанувальникам, наступним поколінням.
Незрівнянної краси, як в однойменній пісні, голос і такої ж високої проби шляхетність. Розповідав колись його син, Назарій Яремчук-молодший: до батька після концерту підійшов якийсь незнайомий чоловік і попросив заспівати на весіллі в його доньки. Мовляв, артист — її улюблений, велика мрія побачити його на головному своєму святі. «От якби Ви раптом згодилися…».
Свідки цієї розмови готувалися почути що завгодно, тільки не це: «Де весілля гуляєте? Я приїду». І приїхав, і виступив, хоч забава десь у селі.
Дуже незірковою була ця зірка.
Іншою історією, щемною, поділилася колишня лідерка буковинських соціалістів Людмила Додонова. За часів ссср була кимось на кшталт місцевої Фурцевої, опікувалася артистами. З Яремчуком спілкувалася не лише «по партійній лінії», дружили. А функціонери з обкому раптом перейнялися, що відомий співак досі безпартійний, як це так?! Товаришка Додонова передала Назарієві «побажання» згори — вступай в комуністи, і для кар’єри корисніше.
Той у відповідь показав аркуш паперу зі своїм віршем.
— Вже не пригадаю, яким саме, – розказувала – але там про Бога йшлося.
Вона йому:
— То й що? Ніхто не мусить знати, а я, «де треба» не скажу”.
– Ти не розумієш. Я в це вірю.
– Та вір собі, скільки хочеш! А заяву напиши, і все гаразд буде.
– Ні, так не можна. Вірити в щось одне треба.
Талановита людина — це також талант особистості. Назарієвій 30 листопада виповнилося 73, а його світло буде завжди. Теж у це вірю.
Людмила Пустельник
