Ви хочете стати письменником? А яка у вас мотивація? Мотивація буває різна. 1) це — легко, якщо вмієте скласти пару речень докупи. На художника чи музиканта треба вчитися дуже довго, щоб отримати основу і дуже багато працювати. На письменника — нє. Якісь там курси впродовж місяця-двох, і вистачить з вас.
2) досягнути успіху, тобто проводити презентації, роздавати автографи і давати інтерв’ю, отримати Нобеля. Що ви гірші за інших? 3) заробити грошей, хоча в Україні це нереально, хіба що писатимете як Дарія Донцова по книжці щомісяця в перерві між презентаціями.
Про що писати, коли життєвого досвіду нуль? Про себе коханих. Як ви їсте, спите, з ким спите, випиваєте, з повною торбою грошей мандруєте по лондонах і парижах, зустрічаєте фатальних чоловіків (жінок). Звісно, це все ваші фантазії. Була б у вас торба грошей, за вас би писав хтось інший.
Для кого писати? Насамперед для кола таких самих як ви письменників. Гуртом легше бити класиків, живих і мертвих. Та й якщо вони вас хвалитимуть, і ви їх — то взагалі буде супер.
Як писати? Так щоб вас легко можна було перекласти англійською. А то писатимете замудро, ніхто вас не захоче перекласти. Таке не продається, а раз не продається, то і не видається.
Експерти з Інституту книги радять просувати свої книжки і в хвіст, і гриву. Це коштує грошей.Тому краще видаватися у великих комерційних видавництвах, які підтримує той же інститут. Вони мають ресурси для цього. Ви поїдете в промотур, виступите на подіумі, як модель, потрапите в еротичний календар, якщо маєте відповідний вигляд, вас повезуть на якийсь Міжнародний книжковий ярмарок, а після цього, як отримаєте якусь міжнародну премію, можете нічого вже не писати, крім блогів. Бо все, що ви могли сказати, ви вже сказали в першій книжці. Але підтримувати в собі письменника можна безконечно. Головне — всюди світитись . На всіх фестивалях, тусівках, в телевізорі і Фейсбуці.
Мрія, а не життя, еге ж? Літературний шоу-біз це називається по-культурному. А коли таких як ви багато, то можна приступати і до консервації літературного напряму. Рейдернути всі видання, журі всіх престижних премій, захопити сайти, проникнути в шкільну програму, і навіть взяти досі неприступну цитадель — Інститут літератури, який єдиний нині ще бодай трохи зберігає академічну доброчесність. Той, що імені Тараса Шевченка.
Кілька дрібних зауваг. Утім, дуже важливих.
— приятелюйте з потрібними людьми, особливо, тими, які мають вплив і зв’язки.
— будьте провокативні — ніщо так не сприяє успіху як скандал. Він створює вам репутацію, а не псує. Ляпніть якусь політичну дурницю, або влаштуйте стриптиз. Правда, публіка дуже в нас балувана — бачить скандали щодня.
— кон’юнктура зараз та сама, що була чверть століття тому — алкоголь, секс, ненормативна лексика. Якщо ви надмір цнотливі, то — кава, картатий плед, Львів, і пристрасне кохання з атошником чи мільйонером. Якщо ви ще не забули села, з якого вийшли — ідіотизм сільського життя. Ага, зараз у тренді гастрономія, особливо, всілякі екзотичні страви. Це — найпростіший шлях до серця не лише чоловіка, а й читача. Рецепти знайдете в Інтернеті. Читач повірить, що ви все це самі їли і пили десь на Рів’єрі.
— фентезі, любовний роман, костюмований історичний роман — це ваше. Наукова фантастика, біографічний роман, історичний роман, інтелектуальний детектив — не беріться за це, бо буде боліти голівка. Ви ж не лох, щоб сидіти в архівах роками, стати спеціалістом з астрономії, фізики чи молекулярної хімії чи, принаймні, скористатись послугами консультантів. І вже точно не станете мордуватись писати сонети чи хоку. Це — вища математика, на біса вона вам!
— сюжет — головне, його можна підібрати і з серіалів, і з бестселерів. На всі звинувачення у плагіаті відповідайте наївно-щиро: а що не можна? Або зухвало — це ж постмодернізм, а ти — відсталий совок, згинь, сатано.
— сюжети треба міняти, а персонажі можна переносити з роману в роман. Вони ж картонні, це не важко.
— письменник (письменниця) повинен стежити за модою, аби на презентаціях читачі корчились від заздрощів.Тоді вони не слухатимуть, що ви кажете.
— не надто переймайтесь своїми текстами — завжди знайдеться той, хто пише ще гірше, ніж ви. Та й не факт, що вас хтось читатиме, якщо ви бренд, кумир, і зірка, зліплені нашвидкуруч. А от фоткатися з вами хотітимуть і в черзі за автографом постоять. Не важливо, що ви пишете, важливо як ви все це подаєте.
Боже, яке прекрасне життя в письменника після того, як він видасть книгу і просуне її так, як радять експерти і прогресивні критики. Не те, що колись: несли тяжкий хрест, голодували, працювали як прокляті над одним рядком, сиділи в тюрмах і вмирали за свої переконання. Атстой, одне слово.
Галина Пагутяк
