В середині 80-х я працював сварщиком на Одеській нафтобазі. Наш прораб Оганесян кожного дня приходив на роботу (у вагончик бригади) з дуже подібним чемоданом (не таким крутим, як у Шольца, звісно).
В тому чемодані в Оганесяна були всі скарби радянської людини: касєтний магнітофон, кришталева ваза, три тома «мушкетьорів» Дюма, годинник, золота «печатка» в коробці, джинси, кросовки…
Увечері він відчалював з тим чемоданом додому…
— В мене два сина, — казав Оганесян. — Якщо я це покину вдома, вони то спи*дять і проп’ють… А на роботі я це теж кинути не можу. Бо ви спи*дите й проп’єте!
Віталій Чепинога
