Ніколи не вважав себе письменником і ним не є. Але за письменниками давно спостерігаю, і мені добре відомі їхні звички. Таких приблизно десять. Ну, може, трохи більше. Чернівецькі письменники мають їх усі в різній пропорції.
По-перше, письменники надзвичайно вразливі. От спробуйте не вступитися котромусь місцем на лавиці по вулиці Кобилянської… Тут же — образа, може бути навіть легкий плач чи просто сльоза.
Письменники дуже важко долають ейфорію, це їхній природній стан, тому нехай там собі живуть.
Щасливих письменників видно по сорочці, вони рукави завʼязують ззаду. Письменники дуже рідко товаришують один з одним. Здебільшого надають перевагу невдалим художникам, одиноким скульпторам, питущим акторам. Тоді їх не лоскочуть заздрощі і вони можуть вільніше пишатися собою, підкреслюючи власну унікальність.
Втім я можу помилятися в якихось дрібницях. У мене немає поганих звичок крім однієї – помилятися в людях. Краще б палив, єй бо!
Рецепт
Останнім часом часто сварюся з людьми. Нерви нікудишні. Не витримують напруги стосунків. А, може, через те, що не висипаюся. Не знаю. Розумію, що це недобре, але зробити нічого не можу. За порадою одного автомеханіка з гаража на Залозецького пішов до однієї жіночки на вулицю Сагайдачного. Там взагалі цікаве місце, цілюще. Вона довго мене розпитувала чому, мовляв, я такий лихий, з людьми сварюся, нетерплячий, не прислухаюся до чужої думки тощо.
Я чесно відповідав, але врешті сказав, що Господь створив мене атеїстом, тому не дав терплячості.
Тоді вона сказала мені:
– Закривай очі!
Закрив.
⁃ А тепер відкрий! Як тобі?
⁃ Виспався.
Перемога
Кожен день треба починати з перемоги. Над лінню, над минулим, над помилками. Треба перемагати настрій, поганий апетит, бажання байдикувати, біль у коліні. Потрібно долати заздрість, незаслужену славу, життя на паузі. Бо вічно жити на паузі неможливо. Треба все таки активно.
Слід перемагати жінок, вони особливо небезпечні цієї пори року. Якщо жінка тобі відмовила – полював ти. Якщо погодилася – полювала вона. Треба їх перемагати і доводити протилежне.
І знову про настрій. Є ознака того, що ти його переміг. Хороший настрій — це коли тупі не бісять, а веселять.
Міць
Старіємо. Ми стали менше пити гуртом міцні напої. Ми не ходимо у гармидер пивнух. Тісно там якось. Не задивляємось на сусідок. Якось незручно…
Смажене не їмо – не можна. На риболовлю з ночівлею? Зотліли намети, поламані вудки. А з кручі у Дністер з головою? Немає пристрасті. І наплічники вже не ті, тих, такого синього кольору вже немає, розкидані по старих гаражах, напхані якимось мотлохом.
І зорі тепер світять якось непереконливо і тьмʼяно. Навіть Ісак Ньютон з портрету з подивом дивиться як жодна маса не притягує до тебе жодного тіла. То телік, то онуки. Душа все частіше ниє і рипить. Їй тісно.
Все це тому, що ми стали значно менше питии гуртом міцні напої. Від них міцнішають. Людині конче часом бухати, щоб очі відпочивали від компьютера. Якщо робити це в міру.
Володимир Килинич
