Браво, шановний пане Фейгін! Ваш чудовий пасаж про Булгакова, думаю, змусить задуматися не одного великого шанувальника музею «кієвляніна Міхаіла Булгакова», а насправді латентного носія смертельно небезпечної для нас отрути під назвою «русскій мір». Саме до них емоційно звертається Фейгін: припиніть давати поради, кажучи, як гірко ви шкодуєте, що знесли пам’ятник Булгакову (насправді пам’ятників Булгакову в Україні ніхто не зносив, Фейгін переплутав це з музейним скандалом, який розгорівся після заяви Секретаріату НСПУ, але суть зрозуміла).
«Припиніть давати поради, – каже Фейгін. – Українці самі визначать, потрібен їм Булгаков чи ні…» Свій пасаж Фейгін адресує в тому числі тим, хто в час навали рашистських варварів намагається вести псевдоінтелектуальні балачки про «примітивів» з «маленької української культури» і «велику російську культуру» з її ідолом Булгаковим.
Триває війна, а вони полемізують на теми культури, ніби сидячи, задерши ногу за ногу, в масковском салонє. Манірно так, вичурно (використовую тут їхнє, кацапське слово), з папіроскою в зубах… А слабо цим «любителям Булгакова» порозумітися, скажімо, з соловйовим, сімоньян, скабєєвою, дугіним? Поділіться з ними своїми «ліберальними» поглядами щодо «високої російської культури» і «маленької української культури», і вони вам дуже швидко вставлять мізки в одне місце і, думаю, відіб’ють будь-яке бажання дискутувати.
Вони скажуть вам, що ніякої української культури взагалі не було, нема і не буде. І українців не було, нема і не буде, і всі ми – зіпсовані русскі або зіпсовані поляки. І ніякої України не було, нема і не буде. Її придумав Лєнін.
«Подискутуйте» з ними.
Подискутуйте з «високодуховним» бурятом чи «в дупель» тверезим карачконогим ванькою-придурком з-під Сизрані, які зайдуть з автоматом на ваше подвір’я; спитайте в них, чи цікавлять їх ваші інтелектуальні аргументи… Чи задумуються над цим візаві Фейгіна? Чи дійде це до «радника усього президентського офісу», який через верхню губу обзиває українських письменників «дрібним хутірським стадом»?
Чи дійде це до відомого телеведучого і «советского и украинского журналиста» (так про нього досі зазначено в російській вікіпедії), в пихатій уяві якого українські письменники, понаєхавші до Києва з сіл, почуваються тут «емігрантами» (може, аборигенами?) і не доросли до підошов Булгакова?
Не певен.
Для них, як я вже писав, нікіта міхалков ментально значно ближчий, ніж Степан Бандера. Фейгін прочитав урок цим шоуменам, продемонструвавши високий рівень культури і розуміння драматичних реалій ХХІ століття. Це бачення мислячої особистості. На відміну від світогляду містечкового шинкаря і лексикону базарної перекупки, продемонстрованих тутешніми адвокатами Булгакова.
***
Сьогодні маємо унікальний шанс позбутися комплексу меншовартості перед «великою» російською культурою і вийти з проклятого силового поля побитого на полі бою нашими героями «русского міра». Якщо цього не зробимо ми – тоді страшна потвора «русского міра» відповзе, залиже рани, і знову повернеться – до наших дітей і онуків.
Михайло Сидоржевський
