Героїня Меріл Стріп у фільмі «З Африки» уміє розповідати цікаві історії. І робить це так майстерно, що буквально зачаровує героя Роберта Редфорда. Автор роману «Рабині й друзі пані Векли» став для мене таким оповідачем. Бездоганним казкарем, який зумів привернути мою увагу і втримати її.
Дія роману відбувається у Києві у 20*5 році. Головний герой шукає роботу і потрапляє в авантюрний соціальний експеримент із непередбачуваними наслідками. Головна героїня одного разу померла, але народилася знову, її тіло добре засвоїло теорію гармонії, чого не скажеш про її серце. А ще є загадкова пані Векла, яка експериментує із людськими долями і уміє змінювати реальність.
Герої у романі дуже дивні, події – ще дивніші. А усе разом – одна суцільна дивовижа. В океані дрейфує японський штучний плавучий острів «Парадиз», на якому можна жити як у готелі. Нова шведська гра «Володар серця» створює віртуальний двійник людини, який вільно подорожує у просторі і часі. Із душевними хворобами допомагає боротися жаб’ячий еліксир: знаходить в людині слабке місце – маленьку чорну дірочку, крізь яку витікає велике життя – і наводить там лад.
Автор експериментує із жанрами, порушує правила, грається із читачем. Словом, складає пазл не за готовою картинкою, а як уява підкаже. А уява в Олега Полякова – як у Джея Гетсбі – досконала і неповторна.
Роман дуже кінематографічний – його бачиш. Його слухаєш, як музичну композицію. А ще він схожий на грандіозне fashion-шоу. Якби це був фільм – то «Готель «Гранд Будапешт» або «Піна днів». Якби пісня – то Bohemian Rhapsody (Is this the real life? Is this just fantasy? – точно про цей роман). Якби показ модного дизайнера – то Джона Гальяно. До речі, питання до автора: чи, часом, не з Гальяно написано Кларенса Зона?
Останній розділ роману називається «Кава із полином». Вважається, що аромат полину відкриває двері у світ сновидінь: дозволяє не лише запам’ятовувати сни, але й бачити у снах майбутнє. І лише прочитавши останнє речення розумієш: ні, це не сон, це початок нової казки. Сподіваюсь, у неї буде щасливий кінець.
Ольга Лілік
