Зізнаюся, ця тоненька книжечка з такою традиційною і неориґінальною назвою «Візерунки на пергаменті часу» (В-во «Прометей», Київ, 2021) мене вразила. Чим? Насамперед чесністю і неупередженістю, в ній нема ані найменшої тенденційности, намагання щось комусь довести чи в чомусь переконати. Автор Михайло Сидоржевський просто розповідає про себе, про світ, який довкола нього, про свої почуття, обави, сподівання, про все, що схвилювало, вкарбувалося в серце, викликало подив, породило питання, на які так і не знайшлося в нього відповіди ні колись, ні тепер.
Щось значно більше, ніж просто «побутопис»
