Росіяни не тим дивні, що їхня культура зводиться до приниження й нищення інших культур. Війна культур — це основа, суть усіх на світі воєн, і росіяни тут відрізняються від іспанців, британців чи французів хіба що кількісними показниками жорстокости. Російська душа загадкова нищенням власної культури! Починаючи з Петра І, ця імперія зробила колосальний ривок у створенні свого “культурного виробництва”.
Хай там як, а всі оті царськосельські ліцеї, дворянські собранія, могучі кучки, світового резонансу література й т. ін. — все це був потужний пагін абсолютно нового для росії інституту дворянства. Хоч і закроєний по європейських зразках, цей інститут таки суттєво наблизив росію до рівня світових цивілізацій, і вже здавалося, що…
«Протверезіння» настало досить швидко. Російський народ САМ задушив своє дітище, і втіха від винищення дворянства була ще гострішою, ніж від ґвалтування, грабунку та приниження «інородців». Росія як ішла, так і далі йде своїм неповторним шляхом — п’ятирічку за чотири роки, або «бігом до цивілізації без культури».
Коли Шпенґлер пророкував нову — російську — цивілізацію, він ще не міг знати і взяти до уваги дітовбивчу суть цієї імперії, інакше, мабуть, прикусив би язика…
Василь Триліс
