Є у Рильського чудовий трюїзм: Складна це досить річ – минулий вік судити//Не завжди варто тут рубати з-за плеча//Хай кожен рік життя і кожен день прожитий//Нас обережності й розважності навча. Якщо по щирості, цього напучування дотримувався та й дотримуватимуся надалі, полюючи за спалахами давно минулих одсвітів, за силуетами зірок уже й згаслих, але які довелося, пофортунило, поталанило, пощастило споглядати у фізичних реаліях.
Марек Краєвський — відомий польський письменник, автор низки популярних детективів. Його роман «Голова Мінотавра» від видавництва Урбіно в перекладі Божени Антоняк придбала цього року на аукціоні групи Враження. Чому польський письменник пише про міжвоєнний Львів? Річ у тому, що його зв’язок зі Львовом має родинне коріння. Дід Марека – Мирон Наконечний походив із польсько-української родини та працював до війни у Львові кельнером. Він одружився із полькою Анною Облонг. Від цього шлюбу у селі Острожець під Мостиськами народилася мати письменника.
Росіяни не тим дивні, що їхня культура зводиться до приниження й нищення інших культур. Війна культур — це основа, суть усіх на світі воєн, і росіяни тут відрізняються від іспанців, британців чи французів хіба що кількісними показниками жорстокости. Російська душа загадкова нищенням власної культури! Починаючи з Петра І, ця імперія зробила колосальний ривок у створенні свого “культурного виробництва”.
… Спасателі з Хургади нарешті піймали ту акулу, що ото людей їсть… Затягли в лодку, та й везуть до берега, аби навіки погубити ту вільну і горду рибину.
