До 100 книжок Незалежності, запропонованих Вахтангом Кіпіані, дропну ТОП-30 моїх. Ну, що ж, готовий до критики, але сильно не бийте, а дайте сказати кілька слів у виправдання. Ясно, що будь-який список це справа не лише опрацювання матеріалів, але й дещиці суб’єктивності. Тут немає дуже багатьох авторів та книжок, які особисто я люблю, проте є ті, які я не міг не згадати, бо інакше це було би злочином…
Не пояснюватиму, чому тут нема «Записок самашечого», але є Станіслав Вишенський та Євген Пашковський… Можете самого мене вважати самашечим.
Шановні колєги, якщо вас немає в цьому списку — це, блін, взагалі ні про що не свідчить, хіба що це непоганий привід на мене образитися, однак не приймайте близько до серця, пліііз…
Тепер сам ліст:
1991 – Юрій Андрухович – «Екзотичні птахи та рослини»
1992 – Іван Малкович – «Вірші»
1993 – Станіслав Вишенський – «Альпініст на міражі»
1994 – Валерій Шевчук – «Стежка в траві. Житомирська сага»
1995 – Сергій Жадан – «Цитатник»
1996 – Оксана Забужко – «Польові дослідження з українського сексу»
1997 – Андрій Курков – «Пікнік на льоду»
1998 – Василь Герасим’юк – «Осінні пси Карпат»
1999 – Євген Пашковський – «Щоденний жезл»
2000 – Олесь Ульяненко – «Сталінка»
2001 – Брати Капранови – «Кобзар 2000»
2002 – Любко Дереш – «Культ»
2003 – Юрій Андрухович – «Дванадцять обручів»
2004 – Марія Матіос – «Солодка Даруся»
2005 – Василь Голобородько – «Летюче віконце»
2006 – Микола Воробйов – «Оманливий оркестр»
2007 – «Цілодобово!» – Горобчук, Коробчук, Коцарев
2008 – Юрій Іздрик – «Флешка»
2009 – Василь Шкляр – «Чорний ворон»
2010 – Сергій Жадан – «Ворошиловград»
2011 – Тарас Прохасько – «БоТакЄ»
2012 – Олег Лишега – «Великий міст»
2013 – Михайло Бриних – «Шидеври світової/української літератури»
2014 – Софія Андрухович – «Фелікс Австрія»
2015 – Олег Лишега – «Старе золото»
2016 – Тарас Лютий – «Ніцше. Самоперевершення»
2017 – Антологія української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана
2018 – Катерина Калитко – «Бунар»
2019 – Вахтанг Кіпіані – «Справа Василя Стуса»
2020 – Олена Герасим’юк – «Тюремна пісня»
Значно більше книжок є у статті на «Еспресо», але — звісно — далеко не про всіх, вартих згадки, вдалося згадати… Що ж, благо, за 30 років було видано стільки офігезних книжок, що про всі не згадаєш і за великого бажання. Але це крутий привід і кожному з нас робити власні рейтинги. Адже це такий гарний привід для спілкування — книжки!
Богдан-Олег Горобчук
