До 100 книжок Незалежності, запропонованих Вахтангом Кіпіані, дропну ТОП-30 моїх. Ну, що ж, готовий до критики, але сильно не бийте, а дайте сказати кілька слів у виправдання. Ясно, що будь-який список це справа не лише опрацювання матеріалів, але й дещиці суб’єктивності. Тут немає дуже багатьох авторів та книжок, які особисто я люблю, проте є ті, які я не міг не згадати, бо інакше це було би злочином…
Два роки ми планували цю зустріч. Хотілося зустрітися з цим великим чоловіком не поспіхом, а так, щоб було достатньо часу набутися і наговоритися. І ось це сталося! Ми завітали в гості до затишного обійстя письменника, великого майстра слова і великого землероба та землелюба Дмитра Кешелі.
Його килими зорять очима праведників, а барва породжує барву, не відпускаючи її, і тому між ними не помітите межі. Згадується Іван Франко: «Рівно, барвно, поєдинно». Із сином завітали до Майстра у його тісненьку обитель-робітню. Не бачилися рівно на три килими.
100 книжок Незалежності, які запропонував Вахтанг Кіпіані, книжок, які дають можливість пізнати історію України, Європи і її сусідів, справляють трохи дивне враження, бо якщо вже згадувати Грабовича, то колосальний вплив справила його книжка «Поет як міфотворець», а не «Шевченко, якого не знаємо».
«Пий, Олено, із відра! – Від Володі і Петра!». Часто перечитую цей оптимістичний напис на дерев’яній різьбленій бочівочці. Цей яскравий сувенір отримала у день свого народження. Володимир Михайловський — новий заввідділом культури та освіти газети «Радянська Буковина», де я працювала восьмий рік, і літературний редактор газети Петро Палій (з робочим місцем у нашому відділі) «довітали» (так вони казали) мене «у камерній обстановці» після офіційних поздоровлень в кабінеті преси, де відбувалися щотижневі «лєтучки».
