В давній молодості, на творчому семінарі в Ірпені, який влаштовував світлої йому пам’яті Осип Зінкевич, до нас приїхали «старики»: Андрухович Юрій, Неборак Віктор, Соломія Павличко! Круті були часи. Руденко Сергій, Андрій Коваленко і Розумний Максим випустили «Київський телеграф» — найкрутішу газету нарівні з «Поступом» Кривенка.
З Андрієм Кокотюхою ми вранці їздили на Нивки по пиво, бо він тоді ще не знав, що він письменник… Олег Гаврильченко писав листи до братів-хліборобів і випивав три літри самогонки за день.
А це був час «Перверзій», і «Московіади». Ми дивилися на них (на стариків) як на мастодонтів, на мудрих, святих старців…
Певно, Соломії Павличко тоді буле менше, ніж моїй дочці зараз. Тоді я з нею поговорив, з Соломією. Це була Богиня! В яку я закохався відразу й навік. Мабуть, це була найкрасивіша, найдосконаліша людина, з усіх, кого я знав за все життя. Певно, й досі та зустріч впливає на мене…
Три жінки — Леся Українка, Оксана Забужко, Соломія Павличко — сформували мій «особистий Всесвіт». За це я їм дуже вдячний довіку!
Віталій Чепинога
