Потрібний календар — невеличкого розміру, з трьома місяцями (попереднім, поточним і наступним) на одній сторінці знайшла тільки в чернівецькому «Букіністі». Завдяки… колезі, Юрію Чорнею. Він волонтерить у книжковій крамниці, поки директорка — Марина Лібанова провідує родичів за морями-океанами. «Журналіст змінює професію». Була колись така популярна рубрика в періодиці проминулої доби. Коли журналіст «занурювався» в сферу, де працював герой його майбутньої публікації. Щоб до тонкощів зрозуміти, розкрити й передати ту чи ту проблему, показати людей у їхній природній стихії.
Чи «змінювала я професію» журналіста заради написання газетного матеріалу? Змінювала. У перший рік роботи в редакції газети (тоді) «Радянська Буковина». Написала нарис про водійку тролейбуса – «Настин маршрут». Написала після роботи в дві зміни (ранкову й вечірню) разом з героїнею майбутньої публікації. Донедавна зустрічала Настю (попри роки, що проминули, вона так і залишилася для мене Настею…). Тільки не четвертого маршруту, яким вона їздила, а поперемінно третього і п’ятого…
Щоразу при зустрічі нагадувала мені, що вирізка з газети, а згодом ксерокопія моєї публікації (бо вирізка «вицвіла» й поблякла від сонця) кілька років висіла на дошці оголошень тролейбусного депо. Як заохочення для інших працювати добре. А ще, зі слів Насті, тому, що водіїв тролейбусів та й загалом транспортну галузь не часто згадували «незлим тихим словом»…
Ще одна моя публікація-репортаж чи радше проблемна стаття «Швидка мчить на допомогу» – результат поїздок з однією з бригад чернівецької швидкої допомоги. Разом з медиками збирала фактаж для статті, запланованої до дня медика. Насправді всі чернівецькі враження… повторили всі мої львівські враження. Коли студенткою журфаку Львівського університету підробляла (як і більшість студентів усіх львівських вузів…) медсестрою на станції швидкої медичної допомоги. Щоправда тоді причина підробітків була інша — омріяні джинси фірми «Wrangler», 125 карбованців з рук фарцовщиків. Про «мрію» та її ціну годі було говорити батькам. Вони мене просто не зрозуміли б. Бо, наприклад, добротний чоловічий костюм німецького виробництва, який батько придбав «на вихід», коштував 75 карбованців. Натоді це була висока ціна, дорога покупка… Казали, що ті джинси личили мені як нікому. «Ходити тоді в таких джинсах — що зараз їздити на «Мерседесі», – говорили на нашій зустрічі випускників 2000-го року…
… На операцію відрмого чернівецького торакального хірурга — світлої пам’яті Бориса Олеговича Мількова (то зараз собі думаю…) могла б і не йти, бо в операційній (коли робили розтин грудної клітки) ледь не знепритомніла… Але змогла вчасно опануватися. Відтак — увиразнити свою розповідь живими «кадрами» про те, що хірург зробив усе правильно, борючись за здоров’я людини…
Назва згаданої рубрики – «Журналіст змінює професію» – повністю не охоплює масштаб особистості Юрія Чорнея, якого несподівано зустріла як волонтера в чернівецькій книгарні «Букініст»: окрім того, що Юрій — чудовий журналіст, він же — й письменник! Ось на видному місці – на стелажі проти вхідних дверей, на рівні погляду – його книга «Вернон Крес. Друге життя». Вона – про історію чернівчанина Петера Деманта, в долі якого знайшла відображення ціла історична епоха…
«Я маю доступ до різної літератури, яку придбати зараз мені не по кишені, — говорить затятий бібліофіл Юрій Чорней. Як вправний лоцман, він зорієнтовує в книжковому морі відвідувачів «Букініста». Робить це легко і вправно. Як пише свої журналістські матеріали, публіцистику і документальну прозу…
Олена Чайка
