Насправді, я навіть трохи радів, що нема так зле, щоб не вийшло на добре, і що війна вигнала мільйони українців у Європу, але зате вони наберуться досвіду і впечатають в себе європейський цивілізований лайфстайл і повернуться агентами змін. Вже знатимуть, як треба і вимагатимуть аналогічного ставлення до себе.
Але бачу, шо трохи ніфіга.
Улюблена байка біженців – у Європі, виявляється, жахливий сервіс і як вдома добре, в неділю ввечері не можна купити еклер і квашених помідорів, якщо раптом забаглось. Замовлений диван тобі не привезуть одразу того ж дня і до 11 вечора не збиратимуть майстри. Нема Приват24, банківські картки не роздають наліво і направо. Коротше, якесь дикунство, а не Європа.
І тут я зрозумів: люди бачать цивілізацію і те, на чому вона заснована, але практично не здатні її нормально потрактувати і виокремити раціональне зерно. Магазини в Європі не працюють у вихідні не тому, що вони ліниві чи ніхто не здогадається, що так можна, а бо рівень захищеності працівників законом і рівень самоповаги людей настільки високий, що вони НЕ ХОЧУТЬ працювати в неділю, а хочуть мати нормальні вихідні з сім’єю, як і власник бізнесу. І ніхто їх не заставить працювати проти їх волі і не погрожуватиме «або виходиш на роботу або йдеш нафік». А понаднормові, за які вони готові працювати — такого розміру, що власнику магазину простіше його зачинити на неділю, аніж виплачувати такі гроші.
Зарегульованість банків лише тому, що там нема тіньової економіки і вони справді не дозволяють крутити тіньовими грошима, минаючи податкову і бюджет. Саме тому в них нормальна освіта, медицина, дороги і армія. І в Німеччині не може існувати Приват24, як тіньова імперія обміну грошима для дрібного і навіть середнього бізнесу. Продаєш на промі, передаєш новою поштою, 
гроші отримуєш на особисту картку через приват24. Ідилія. Але винна Україна, бо не накупила дорогих гармат, щоб ми могли відстрілюватись від руских.
Нікого не здивувало, чому інтернет-банкінг Привату настільки крутіший за інтернет-банкінги усіх решти банків України? Що такий блискучий айті-прорив і заповненість банкоматами всієї країни був для Привату всього лиш схемою, якою вони планували захопити стратегічну частку банківського ринку України і успішно потім вкрасти пару мільярів доларів. Усі їх інвестиції окупились. І де подівся головний айтішник країни юний талант Дмитро Дубілет, який роками був айті-зіркою ПриватБанку, а потім став чиновником і рахував українців калькулятором, а тепер взагалі пропав з медіарадарів, бо його тата оголосили в розшук за крадіжки в Приваті? Якось вже не комільфо розповідати про свої таланти, якщо твої таланти працювали на схему, як киданути державу Україна на величезну купу грошей. Яку оплатили податками твої вдячні глядачі і слухачі.
Справді, дуже зручний сервіс в Україні часто оплачений рабською працею десятків тисяч людей, які працюють за невеликі зарплати і не мають куди подітись від експлуатації.
Відсутність середнього класу уможливлює розрив між багатими і бідними настільки, що якщо ти маєш дохід 2-3-4 тисячі доларів і далі — ти прекрасно себе почуваєш в Україні, тобі доступні приватні медичні центри, розгалужена мережа супермаркетів, кафе та ресторанів з якісною їжею. Ти, щасливий, котиш візок по «Сільпі» в неділю ввечері і закидаєш туди різні смаколики, віртуозно оминаючи людей-тіней в помаранчевій формі, які тиснуться до полиць із товарами. Бо вони перебувають в зовсім іншому соціальному класі і працюють там не тому, що мають дикі наднормові, а просто, бо їхня зміна, а не захочуть — то будь-ласка, відділ кадрів і до побачення.
Все, до чого спромоглися довоєнні українці в Європі — їздити за кордон на ше гіршу експлуатацію, просто за більші гроші. Але було б кльово, якби цього разу вони нарешті розгледіли, на чому закроєне достойне європейське життя і трохи набрались самоповаги і вимагали її до себе від інших.
Першими в Україні до цього дійшли айтішники — їх роботодавці вже давно не конкурують зарплатами, а умовами праці. Який графік, який офіс, які бонуси, чи є парковка, яке страхування. Бо коли в тебе платня 3000 євро — тобі ті додаткові 200 євро погоди не роблять. Якщо маєте знайомих HR-ів в айті сфері — запитайте, як їм важко мотивувати програмістів і на які танці з бубном вони ідуть, щоб захантити нового таланта, або втримати старого…
Розвиток економіки і збільшення середнього класу — єдиний ключ до врівноваження і підвищення якості життя усієї країни. Без цього ми так завжди і будемо гротескною пародією на капіталізм, де мільйони людей з зарплатою 300 доларів практично цілодобово обслуговують людей з доходом у декілька тисяч і вище. І називається це все чудовим українським сервісом.
Володимир Гевко
