ПЕРЕВЕСЛА
Жили косарів
завжди стати готові
перевеслами.
29.07.20.
ТІНІ
Коли на мене
тіні насуваються,
сам сонцем стаю.
14.02.22.
ЖАЙВІР
Гієни виття
почулося звіддаля…
Жайвір чутніше!
02.03.22.
БАРВІНОК
Барвінок топчу.
Не тому, що завинив…
Обійти не зміг.
15.04.22.
(Юрій Роговий. Достигаючі хліба: тривірші-хоку. Полтава. 2022)
Юрія Рогового я б відзначив Орденом за Пам’ять, Вірність і Відданість. Насправді, таких Людей в світі мистецтва сливе нема. Не на часі. Як і саме мистецтво. Родинна пам’ять, полтавські поля, особливості характеру і об’єктивні причини (тривала хвороба) витворили з Юрія Рогового “пирогівського самурая слова”.
13 книжечок тривіршів-хоку, починаючи з 2010 року, в кожній з них 200×2 думок (окрім останньої, в якій не подвоєна кількість, а 200), оригінальних, цікавих, повторюваних, але завжди 
пронизаних індивідуальним відчуттям-переживанням, — своєрідний щоденник людської душі, бо кожен тривірш датований, — є авторською формою боротьби з антисвітом, який поглинає нас все більше і більше. Все втратило на цінності: від Життя до Естетики (вкотре, не на часі), а Роговий, як той полтавський чумак, веде своїх волів Молочним Шляхом, не звертаючи уваги на загрози ядерні, жахіття війни і суєту людського виживання.
Таки мав рацію Ренар, свого часу твердячи: “Літературу можуть робити лише воли. Наймогутніші воли — се генії, ті, що не покладаючи рук, працюють по вісімнадцять годин на добу. Слава — це безперервне зусилля” (Щоденник. 1887. Без дати).
Я не дивуюся Юрію Роговому і не заздрю. Я розумію всю умовність творення і твореного. Але сенсів у світі абсурду, світі, який сам себе “поганяє до ями” і окремі чесні голоси не здатні зупинити сей приречений біг, — надають саме такі автори. Єдина змога протиставити себе світові вмирання — не допустити руйнування власного світу і з гордо піднятою головою залишити арену. Як там у давніх римлян, – “Ave Caesar, morituri te salutant!”
Євген Баран
