12 років як Він пішов… Я пам‘ятаю той страшний ранок в подробицях.., до певного моменту памятаю.., потім мене ніби просто виключило і далі пам‘ять зберігала нечіткі картинки самого похорону і то фрагментами… Найстрашніший день мого життя — 30 липня 2010 року…
Насправді, я навіть трохи радів, що нема так зле, щоб не вийшло на добре, і що війна вигнала мільйони українців у Європу, але зате вони наберуться досвіду і впечатають в себе європейський цивілізований лайфстайл і повернуться агентами змін. Вже знатимуть, як треба і вимагатимуть аналогічного ставлення до себе.
Спостереження були давно. Але визріло тільки тепер. От нема серед моїх читачів тих, хто жодного разу не ходив «на шашлики». Більше того: я в 1990-тих написав був текст про типовий вихід на шашлики. І вже 22 роки сам нікого не запрошую, лише ходжу, бо в мене нервів не вистачає доводити, що я мариную шашлики краще за інших. Бо кожен мужчина може мені заперечити – нунах (!), сваритися через м’ясо.
