Спостереження були давно. Але визріло тільки тепер. От нема серед моїх читачів тих, хто жодного разу не ходив «на шашлики». Більше того: я в 1990-тих написав був текст про типовий вихід на шашлики. І вже 22 роки сам нікого не запрошую, лише ходжу, бо в мене нервів не вистачає доводити, що я мариную шашлики краще за інших. Бо кожен мужчина може мені заперечити – нунах (!), сваритися через м’ясо.
Ще одна тема — плов.
Збираються і колективно роблять плов. Ходять «на плов». А на сакральний борщ із вареною капустою і буряком, щоб ложка стояла — не ходять. От не ходять!!!
Нє, розумію, що багато хто заперечить: «я варю борщ, ми ходимо, є фестивалі борщу»… Але все одно: навіть націонал-демократи в третьому коліні, Патріоти Патріотовичи Патріотенки, ті, хто читає Шевченка щороку на 9 березня, україномовні від народження, читачі книжок Клопотенка — все одно ходять же ж на шашлики, а не на борщ.
Андрій Кокотюха
