Політика Суспільство

Пекло, що опалюється російським газом

Коли стається убивство, то поліція у першу чергу шукає мотив, а за мотивом знаходить убивцю. Навіть якщо убивця і не втікає, то мотив все’дно з’ясовують, бо це основа розслідування справи. Практично усі убивства відбуваються з ясних мотивів, котрі можна осмислити — грабіж, ревнощі, побутові скандали у нетверезому стані, убиство з необережності та інші.

Гірше, коли очевидного мотиву нема, а убивця психічно здоровий. Така ситуація вводить слідчих у ступор і зазвичай таких убивць називають маніяками.

Росіяни вже котрий місяць поспіль убивають українців, калічать людей у величезних кількостях, з шокуючою жорстокістю, але мотиву на це не мають. Вони не претендують на території, бо мають своїх дофігіща і навіть на тих, що мають, ладу дати не можуть. Вони відібрали у нас Крим і Донбас не тому, щоби мати собі, а щоб не мали ми.

Вони крадуть наше зерно не тому, що воно їм потрібне, а тому, щоб його, зерна, не мали ми. Не могли його продати і отримати гроші. Країні, яка за день заробляє мільярд доларів за газ і нафту, не потрібне зерно, вона може собі його купити скільки хоче.

Росіяни з маніакальною завзятістю убивають, гвалтують, крадуть, руйнуть і завдають якнайбільшої шкоди, не маючи жодного притомного пояснення нашо вони це роблять. Це війна не за ресурси, не за території, не за вплив, не за власну безпеку. Власне, це навіть не війна, а просто невмотивований напад колективного маніяка, який раптом витягнув автомат у людному місці і почав розстрілювати всіх навколо. Ця війна — це напад оскаженілого собаки, якого всі хвалили за бійцівські якості, а він раптом напав і загриз насмерть дитину. І таких собак вже не садять на ланцюг, а вбивають.

Саме відсутність мотивів унеможливлює прийняття і пробачення цього жахіття в майбутньому. Нашій гуманності і християнській моралі тупо нема за шо зачепитись, щоб навіть спробувати подумати про якесь пробачення. Нема ні пом’якшуючих обставин, ні пояснення поведінки, взагалі будь-чого, що хоча б віддалено нагадувало виправдання.

Ненависть до кінця життя — ось ноша, яку ми отримали. Вона заважатиме нам жити, сидітиме в нас на спині і стискатиме руками наші горлянки довіку. Якщо пекло й існує — то воно опалюється російським газом і нафтою.

Володимир Гевко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.