Цікаві враження від інтерв’ю конґресвумен Вікторії Спартц. Отже, людина прожила в Україні 22 роки, але не здатна зв’язано говорити ні українською, ні суржиком. Виглядає, як постколоніальна спроба приховати походження. Мене здивувало, наскільки людина може витіснити власну ідентичність. Не просто асимілюватись, а саме відсікти ідентичність.
Це відчувалось не лише у втраченій мові («я не говорила українською 40 років»), але і в численних протиставленнях «ваша країна – моя країна», «це не моя країна» (розумію, що це виправдано для американського політика, але не 6-7 разів за півгодинне інтерв’ю).
І було ще дещо.
Зверхність, наставництво, агресія, характерні для частини емігранів у першому поколінні (зустрічала таке не раз). Uneasy feelings щодо колишньої батьківщини, яка, можливо, колись давно розчарувала, зневірила чи недоколисала.
Так чи інакше ось ця радикальна відмова від ідентичності і непрості емоції щодо країни походження, відчувались у її інтерв’ю. Мені навіть здалося в якийсь момент, що саме ці емоції не дали їй бути переконливою і говорити виважено й по суті. Настільки аргументовано, наприклад, щодо Єрмака/Татарова, як мені хотілося б від неї почути. Бо те, що вона вийшла на інтерв’ю погано підготовленою, іноді виглядала безглуздо чи діяла в партійних інтересах республіканців, зовсім не означає, що, скажімо, її претензії щодо саботажу призначення незалежного антикорупційного прокурора, непрацездатності САП та НАБУ не мають підстав.
І це, звісно, не означає, що наше МЗС і Банкова повинні реагувати на них настільки непрофесійно й інфантильно, як вони це роблять останніми днями. Щодо того, що вона «монстр», який заробляє електоральні бали, підставляючи свою рідну країну. Чекаю, коли влада розіб’є хоча б частину її аргументів.
Ударте по ній призначенням обраного керівника САП, наприклад. Назвіть і покажіть, що ті зрадники, хто запевняв українське керівництво, що Росія не нападе всупереч оцінкам західної розвідки, — відсторонені і покарані. Назвіть їх!!!
Мені здається, це потрібно не лише для того, щоб зберегти стосунки і двопартійну підтримку в США, але й для громадянського суспільства всередини України.
Мирослава Барчук
