Смерть неминуча, проте й не кінечна…

80-й ранок Широкої війни. Він прийшов, як заведений — у білопінні вишневого та яблуневого цвіту, у проминанні цвіту грушевого, у жалкуванні за цвітом абрикосовим, який прибив мороз — цього року вперше зацвіла посаджена мною абрикосинка, але ніт — не спробуєш… Що змінилося в ході війни за 10 проминулих днів?

Світ переформатовується через/завдяки Україні — оно і фіни зі шведами наважилися проситися до НАТО. Оно і проблема курдська через це виникає, і Україна мимовільно до неї навертає: Ердоган, що по-турецьки нуртує між Заходом і Сходом, торгуючи і з Росією, і продаючи «Байрактари» Україні, вже заявив, що він проти вступу Швеції і Фінляндії, бо в цих країнах діє бойова Робітнича партія Курдистану. Та то він ще не читав вірша Василя Симоненка «Курдському братові»…

Українці ж продовжують ставити рекорди, дивуючи переляканих німців і французів — ЗСУ збили 200-й рашистський літак! А ще недавнечко і третього, найбільш «навороченого» російського гелікоптера МІ-28 з ракетами, що кілька мільйонів коштує. Про знищені танки та інші смертоносні залізяки уже навіть і писати нудно… А про знищених російських окупантів і нецікаво: Росія ніколи не шкодувала гарматного м’яса, бо, як казав маршал-катафалк Жуков: баби єсчьо наражают. Проте, з цим уже давно на Росії проблеми — тому кацапи викрадають тепер українців і вивозять у свої сибіри. Уже близько 1, 2 мільйона, серед яких тисяч зо 300 — діти. Обезлюднення України триває!

Проте програш стратегічний Росії уже очевидний і для багатьох росіян. Недарма ж щойно вони заявили про потребу переговорів з Україною та Заходом. Мовляв, для широкої угоди. Ну, цінність угод з Росією визначив ще Бісмарк, але прикро, що одразу вискакують неголені людці, які вже хочуть від імені України прямих переговорів з Путіним та ще й один на один. Що це за манія позаглядати в очі Путіна? Що ти там хочеш побачити?

Тим часом за межами розуміння героїзму тримаються захисники Маріуполя. І все голосніше звучать незручні питання: хто наказав розмінувати Кримський перешийок, замінований владою Порошенка? Хто здав Каховку і Херсон, Мелітополь і Енергодар? Чи варто вдовольнитися заспокійливим від слащавого Арєстовіча: «Ми проє…»?

Росіяни не порахувалися із затратами, щоб послати літака і вдарити по мирному Новгороду-Сіверському, який, було, ця війна обминула. Загинули 5 і поранені 19 людей, постраждали гімназія, школа та гуртожиток. А в Н-Сіверському чи не третина населення «топили» за Росію, саме сюди вчащав лідер фракції ОПЗЖ Юрій Бойко, тут пили за дружбу Кучма і Лукашенко з Путіним…

Сьогодні — день пам’яті українців, які рятували євреїв. Не стану повторювати про підтримку Ізраїлем Росії, хочу тільки, щоб був колись і день пам’яті євреїв, які рятували… українців… Італія ж у єврея Соловйова забрала посвідку на проживання в своїй країні, і він тепер не зможе потрапити у дві свої вілли на озері Комо, зароблені брехнею про Україну. Невже буде тікати до Ізраїлю, коли українці судитимуть рашистську верхівку?

… А ще в ці 10 днів знову стала явною (для всіх, крім влади) антиукраїнська суть так званої УПЦ московського патріархату — щойно їх синод заявив, що причиною війни стала… ПЦУ. Недарма вже 10 парафій на Чернігівщині вийшли за ці два місяці з-під московського берла…

… Я тим часом дочитав роман Володимира Ворони «Навала», це частина його трилогії «Хоробор». Дуже вчасний роман. Бо знову навала.

«Жили колись люде, раділи й сумували, любили та страждали; прийшов час — в один день полягли вони в рідну землю за те лиш, що не впокорились ворожому племені, бо хотіли жити по власній, не чужій волі» — пише Володимир Ворона. «…Хто б там що не казав, кінця не існує: смерть неминуча, проте й не кінечна; сміло поглянь їй у вічі — там угледиш жаринку нового життя. Прихід її означає лише, що на зміну старому заступить нове — в цьому єдина правда нашого буття».

… І був буйний ранок весни, і був 80-й день Широкої української весни, і благословляли Пан Бог та наші героїчні предки своїх нащадків, що боронили, гинучи, своє. Своє ім’я, свою натуру, свої душі і свою землю. Бо були вони русичами-українцями і ніколи не скорялися навалі захланної орди.

Василь Чепурний