Базар – це дивовижний і загадковий інститут економічних, суспільних і просто побутових відносин. У ньому співіснують і сувора економічна формула, і невгамовна емоція, і фантастична імпровізація. Але, не зважаючи на всю його різнобарвну палітру, його якість можна точно визначити: базар – це суспільне благо.
Суспільне благо характеризується наступними ознаками: ознака невиключення – практично неможливо виключити людину з кола споживачів цього блага. За фундаментальною, не спотвореною регулятором, ідеологією кожен може прийти на базар торгувати і будь-хто має право прийти купити. Ознака неконкурентності у споживанні – споживання блага однією людиною не зменшує можливостей споживання його іншим. Йдеться не про придбання товару, а про послугу – можливість продати або купити. Ознака неподільності – благо не можна розкласти на окремі одиниці. Це зрозуміло за визначенням: базар це і є сукупність.
Навколо кожного базару існує своєрідний суспільний договір – і продавці, і покупці, і просто відвідувачі діють так, ніби про щось домовилися. Це нагадує дії водіїв на дорозі. Вони керуються правилами дорожнього руху, але при цьому в їх діях присутні всілякі імпровізації, які в жодних ПДР не прописані. Водії пропускають один одного, поступаються проїздом з другорядної дороги, дякують блиманням фар за доброзичливість, чи попереджають про пости ДАІ і т. д.
Найцікавіше при цьому, що жодних домовленостей вони не підписували, але діють так, ніби у них оформлено з цього приводу угоду. Це і є суспільний договір – сукупність формальних норм і неформальних настанов.
Якщо погодитися з визначенням базару як суспільного блага, то стає зрозумілим, що руйнує базар. Держава, прагнучи зарегулювати його всілякими нормами, доцільність яких зрозуміла тільки самій державі, знищує першу ознаку – невиключення. Монополія, нав’язуючи власне уявлення про товар, послугу і їх ціну, знищує ознаку неконкурентності у споживанні.
Держава і монополія, діючи спільно, тобто корупційно, знищують фундаментальний концепт, на якому грунтується базар, – Довіру. Це призводить до знищення ознаки неподільності. Базар «розсипається». Тут ніхто вам більше не «поступиться», не підвезе завтра потрібний асортимент, не обговорить з вами екзотику вашої «забаганки». У результаті ви отримаєте формальний супермаркет, в якому вам вкажуть що, за якими цінами і у якого виробника придбати. І не важливо, що це «щось» вам не зовсім підходить. Вас переконають, що саме цього ви бажаєте понад усе на світі. Трансакція купівлі-продажу відбудеться, але навряд чи ви при цьому поговорите про те, яка погода встановилася в селі, який буде в цьому році урожай огірків і замовите собі на вересень їх два ящика.
Але ж саме неформальна складова суспільного договору є надзвичайно важливою. У ній мешкають пасіонарність, експромт і імпровізація – основа новаторства і поступу.
Саме ж тому зарегульовані стосунки приречені: в них відсутні суспільні блага або доступ до них обмежений. А суспільні блага – основа всякої ініціативи, це подаровані інвестиції. Описана картина суть дійсності, яку можна визначити, як приватизацію регулятором і монополіями суспільного блага.
Валентин Ткач
(із книги «Суфлер)
