Портрет Сашка Шила сам з’явився у моїй Фейсбучній стрічці на 37-й день… Ніби нагадав, що ось-ось і 40 днів, відколи нашого товариша уже нема з нами.
Коли починаєш міркувати про такі речі, то напосідається думка, що все було десь прописано і відомо КОМУСЬ за десятки років наперед…
У мене з Олександром були 2 публікації за 11 років нашого «фейсбучного спілкування», і обидві уже виринали у стрічці новин — одна через день після його смерті, а інша — зараз.
Отакий він годинниковий механізм нашої долі…
Владислав Савенок
