Навесні познайомився з біженкою. З Донбасу. Жінка вже поважного віку. Ольга Вікторівна. Викладач російської літератури в університеті. Але — наша, хороша. Казала мені: «Получается, Виталий, что всю жизнь я преподавала какую то *уйню. Да и ладно… Что ж теперь делать?»
По сусідству з нею жив чоловік Володя. Володя в шість ранку кожного дня вмикав мотокосу, і косив усе, що бачив…
Ольга Вікторівна виходила в цей момент до паркану і казала йому: «Владимир, доброе утро! Вы уже за*бали всех своей мотокосой…»
Владімір сміявся…
Віталій Чепинога
