Вранці пішов у засвіти Віктор Огнев’юк…
Ви стільки уроків дали мені, що і не злічити. Це були десять років дружби, підтримки, безлічі найшаленіших, найпрекрасніших проектів та ідей! Ви були генієм креативу з українською душею! Останній ваш урок для мене був сьогодні — це нагадування. Нагадування про крихке людське життя!
Академічна спільнота Київського університету імені Бориса Грінченка глибоко сумує з приводу тяжкої втрати – смерті ректора, доктора філософських наук, професора, академіка НАПН України, заслуженого працівника освіти України, повного кавалера ордена «За заслуги» Віктора Олександровича Огнев’юка.
Книги вміють воювати. Не тільки фігурально, громлячи ворога своїм текстом, а й буквально. Це коли виручені від їх продажу кошти йдуть на щось вкрай необхідне для наших захисників у ЗСУ. Саме завдяки їх самовідданості Видавничий Дім «Букрек» має змогу у час війни тримати культурний фронт, видаючи українську літературу.
Так несподівано ті, що були школярами, коли починалася українська церквона автокефалія/незалежність, нині стають поважними мужами. Ось і архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій Зоря сьогодні відзначає важливу дату свого життєвого календаря — 45-річчя. А наче ж недавнечко ще іподияконував у митрополита Філарета, коли він приїздив до чернігівського храму святих князя Михайла і боярина Федора…
Прокинувся серед ночі від того, що приснилося мені, ніби мій дім у Чернівцях згорів… Так і не заснув до ранку. Хотів себе заспокоїти: ну то й що, єдине, що шкода античне фортепіано і книжки. Kнижки такі я ніде не куплю і не знайду… А далі помандрували думки далі й далі: мені то це приснилося, а у інших українців це є жорстокою реальністю; ба більше, вся Україна поринула у пітьму, люди при каганцях сидять…
Навесні познайомився з біженкою. З Донбасу. Жінка вже поважного віку. Ольга Вікторівна. Викладач російської літератури в університеті. Але — наша, хороша. Казала мені: «Получается, Виталий, что всю жизнь я преподавала какую то *уйню. Да и ладно… Что ж теперь делать?»
Нещодавно мною та воєнними експертами Пентагону майже офіційно доведено, що в усіх російських (радянських) пам’ятниках, ба й навіть вуличних табличках з російськими (радянськими) топонімами заховано секретні маячки для наведення ракет. Щоб не палити «контору», ракети беруть поправку у 200-300 метрів, руйнуючи переважно цивільну забудову.
Юрій Іздрик — поет, прозаїк, художник, музика і трохи маг, наскільки я розумію. Влітку йому минуло 60 літ з тієї миті, як він народився на Івано-Франківщині, у Калуші; і там живе! От се правильна тактика і стратегія українського письменника, митця. Закінчив Львівську політехніку, механіко-технологічний факультет — з тих пір і метикує, яко професіонал, що так і не так із технологіями та магіями життя.
