Пані Файфура місить тісто на вареники. За вісім довгих місяців, перша коротка зустріч. І раптом невідомо звідки з’являється у променях ранкового світла здоровенна Муха. І наповнює своїми розсікаючими прольотами і мерзенним бруньканням усе приміщення заграничної кухні.
Дружина одразу запропонувала вбити Муху, на що я заперечив, мовляв, не хочеться починати недільний ранок із вбивства. Та ще і додав, що можливо ця Муха теж, як і ти, біженка! І тут пані Файфура заявляє, як з високої трибуни: «Ця муха не біженка, вона — каzaрka! Ти лише поглянь, яке воно нахабне!»
І від цих слів я аж прозрів! Здавалося б, звичайна муха, але якщо є точне маркування, ти миттєво той об’єкт люто ненавидиш. І лють тая свята! Бо є за що! Схопивши якусь ганчірку, почав у ту вражину примірятись-цілитись…
Але мудра дружина призупинила мене і каже: «А давай іншим способом». І відкрила у сонячний світ великі скляні двері… За якусь мить брунькання kazaрського бомбовозу зникли…
Господи, дай Боже нам сил, у будь-який спосіб нищити і позбуватись загрози дикої орди. А наші милі господині щоб поскоріше повертались у вільну Україну, в свої кухні і лагодили для своїх родин смачнючні вареники з сиром. Та ще й приправлені підсмаженим сальцем. А ми їх вдома точно дочекаємось.
Сергій Файфура
