Якби мене попросили обрати одну найшляхетнішу, чи навіть аристократичну рису особистої вдачі/характеру я віддав би перевагу тактовності. Це той дар – не знаю, напевно, набутий чи вроджений – який відрізняє шляхетну людину від духовного плебея. Відчуття такту змушує поважати особистий простір, почуття інших людей, не дозволяє їх ображати, глузувати над огріхами і помилками, водночас підказує найкращі форми для взаємної допомоги одне одному.
Словом зважати не тільки на себе і свої власні інтереси, а вміти передбачати, розуміти і враховувати почуття та інтереси іншого.
Тотальна нетактовність навколо, з якою доводиться мати справу практично щодня, засвідчує наскільки ми ще далекі від цивілізованих стосунків. І наскільки кращим був би наш світ, якби став бодай трохи тактовнішим.
Юрій Чорней
