Скільки ще міст і сіл України мають стати об’єктами екстремального «мілітер-сафарі» для глав цивілізованих і напівцивілізованих держав, щоб цьому оспалому теляткові-світові нарешті дійшло: планету їсть поїдом рашистська саркома? Від її навальних і вбивчих метастазів не відбрикаєшся, не відшепишся, не відмолишся, не перекопаєшся, не відмуруєшся, не відмежуєшся «сімками», «двадцятками», локальними альянсами, угодами, візами,
океанами…
Тільки глуха локалізація, осередкове опромінення, хіміотерапія, ампутація! Усім миром! З усіх сторін!
Поки є змога й сила.
Валерій Ясиновський
P.S.
… Війна, як і смерть, приходить несподівано, скільки про неї не говори. Але те, що нині маємо не війну, а відкритий геноцид, – це вже навіть не піддається сумніву. Кацапня, називати їх росіянами, народом, – забагато чести, – цинічні, жорстокі і банальні вбивці. Їм нема ні виправдання, ні прощення. Але виплекали це світове зло всі народи разом. Особливо після 1941 року. Особливо ті, що вирішували свої проблєми за чужий рахунок. Спочатку допустили ситуацію 1939, а потім між двох світових монстрів вибрали цинічнішого, жорстокішого, хитрішого.
Все має свою ціну. Тільки війна не має ціни. Як і не має слів, які би стримали її. Лише добра воля і сила правди. Божої правди на цій стражденній землі…
Євген Баран
