Борису Віталійовичу щойно виповнився один рочок. Список його подвигів, як на такий вік, непоганий. Упав у ставок з верби. Врятував черепаху. Спав у каструлі і коробці з-під гамбургера. Їв борщ лапою. Обірвав безліч штор… Ловив і… гм, споживав мух, комарів, метеликів. Лякав перепілок і припутнів. Та всіх лякав, кого бачив.
А колись же ж боявся капустяного качана… З’їв пальму.
Борис виріс альфа-котом, лідером. Двом старшим довелось визнати цей незаперечний факт.
1 липня – умовна дата Борисового народження. Ми з ним познайомились торік, останнього дня липня. Йому на вигляд було не більше місяця. Він сидів під кущами біля траси і голосно плакав. По другий бік дороги лежало тіло його мами. Хай це буде єдиним твоїм поганим спогадом, наше чорно-біле сонце…
Будь здоровий, рости великий (нинішні сім кілограмів, мабуть, не межа). Та головне не кілограми. Щасливої долі тобі, Борянчику.
Ніна Жежера
