Наші… найкращі, найрідніші, дуже позитивні і оптимістичні. Привезли для них все найнеобхідніше. Вони не жалілися, не нили, не просили. Вони… дякували і посміхалися…Вони кажуть, що у них все є, їм потрібно розуміти, що про них памятають… їм потрібно відчувати нашу підтримку, теплоту….
Їдьте до них, хто може, везіть те, що потрібне, а головне вісточку з дому, від рідних, від земляків…
Спілкування з Воїнами там… змінює все, міняє ставлення до життя, до подій, які відбуваються як в країні, так і в містах, які їм сняться і які вони захищають.
Сміливі. Спокійні, рішучі. Впевнені в Перемозі. Впевнені одне в одному. Вони єдине ціле.
Павло, Док, дякую Вам та Вашим побратимам за захист, низький уклін вам, і повага.
Їм потрібні авто, їм потрібні прилади нічного бачення («щоб хлопці не були сліпі уночі», слова командира), ну, і Джевеліни)
Слава ЗСУ!
Слава нашим Захисникам!
Антоніна Бабюк
P.S. Фото опубліковані з дозволу
