Я увійшов у ліс, ніби пірнув у теплу і лагідну зелену водь, підняв руки вгору і радісно видихнув:
–Христос воскрес!
І в ту ж мить ще натхненніше, ще лункіше заспівали птахи, й така симфонія зазвучала, ніби рай опустився на землю.
І листя дерев, і трави під ногами, здавалося, засвітилися ясніше і сонце ще більше золота розлило навколо, засвітивши усі до останньої свічечки рос.
І сказав я собі: тільки щастя наближає мене до Господа і дозволяє відчути його високу присутність, тільки сльоза радості стає тією рікою, що відносить мене в інші виміри, де панують гармонія і любов, тільки в такі хвилини мені відкривається який безмежно добрий мій Бог, що не карає, не лякає, не посилає недуги, війни і мори, не готує для людини ніякого пекла, а дарує вічне, щасливе, сповнене радістю творчості, безконечних відкриттів та осяянь життя.
Петро Сорока
