Хто рано встає – той неправильно жиє! Все життя я чув протилежне. Про те, що Бог дає саме тим, хто встає рано. Для мене ранні підйоми завжди були мукою. Дитсадок, школа, інститут… А радянська армія – та то взагалі пи*дець!!! Звичка вставати рано однозначно прив’язана до трудового дня селянина, що звіряє свій внутрішній годинник із життям тварин.
Кури, недоєні корови, кози, що вимагають вигулу, ті ж домашні собачки, що лізуть у ліжко або шкрябаються у двері спальні з першими променями сонця…
Згоден!
В людині теж є багато тваринного. Але колись для мене світанки були найбільш прекрасні, коли ти із спорожнілою пляшкою віскі зустрічаєш їх на дачі у компанії найстійкіших до алкоголю друзів…
А ще оці хаотичні вранішні збори, швидкий сніданок, повна відсутність, похмурий натовп у метро чи люті, злі затори на вулицях — все це ранні підйоми!!!
Вільні люди прокидаються близько півдня! Невільні люди вимушені вставати рано! Жартую звичайно. Але для мене одним з камертонів правильно побудованого життя є можливість прокидатися, коли більшість людства виснажливо працює. Довго (інколи дуже довго) снідати, неквапливо гортати стрічку новин у соціальній мережі, цікавлячись: друзі, а ви хто — СОВИ ЧИ ЖАЙВОРИ??
Вважайте, це імпровізований соцаналіз з метою подальшої боротьби з дискримінацією по «сонному принципу», де жайвори встановили в світі диктатуру ранніх підйомів, які я так ненавиджу!
СОВИ ВСІХ КРАЇН, ЄДНАЙТЕСЯ!
Антін Мухарський
