Культура

«Плаче захмарене небо»

Українській авторській пісні «Плаче захмарене небо», яку й досі вважають народною, сповнюється 57 років!!! Перші пісні Ярослав Вишиваний почав писати ще під час навчання у Теребовлянському культосвітньому училищі. Грав на баяні, трубі, скрипці, гітарі. А перша серйозна робота з’явилася аж у Чернівецькому університеті, куди 1961 року вступив на філологічний факультет.

Мелодія, яку час від часу собі намугикував, сиділа в ньому давно. Якось наспівав її своєму однокурснику Сашкові Демиденку, уродженцю Сумщини. Він виділявся серед однолітків тим, що міг говорити віршами «на ходу», римував дуже легенько і просто.

За якийсь короткий вечірній час у студентському гуртожитку народилася пісня «Плаче захмарене небо». Йшов жовтень 1962 року.

Плаче захмарене небо,
В роздумах клени сумні…
«Нам зустрічатись не треба», —
стиха ти мовив мені.
Словом мене не пораниш,
Вірність тобі не згублю;
Хоч ти мене покидаєш —
Знай, що тебе я люблю…

Пісня відразу ж полетіла в люди, стала народною, особливо в Галичині, а з великої сцени вона майже не звучала у виконанні популярних естрадних колективів та співаків. Лишень з незабутніх голосів тріо «Либідь»!

Ця пісня тоді була у «хіт-параді» на перших позиціях і щедро «годувала» ресторанних і весільних музикантів.

Нині пісня Ярослава Вишиваного існує в десятках своїх варіантів. Хтось чув — недочув, перекрутив по–своєму, подеколи видозмінені слова, переставлені куплети… Але мелодія та зміст — ті ж!

Михайло Маслій,
на світлині композитор Ярослав Вишиваний (стоїть) розповідає
про історію народження своєї пісні «Плаче захмарене небо»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.