Квітці треба небагато, аби вона розквітла — ковток води, підживлення — то вже від можливостей та часу. Ковток води — необхідний для життєвих сил, розквіту. Людині — тепле слово вдячності за доброту, увагу, за труд від всіх знайомих, незнайомих, не для галочки, а за турботу, за те, що створювала іншим свято, допомагала в роботі, витрачаючи свій час, творчі, фізичні, душевні сили.
Часто-густо роблять це безкоштовно, заради істини, правди, примноження добра та краси на землі, для олюднення світу. Коли людина каже чи пише своє «дякую» — це не реклама, а людська природна вдячність. Недарма вдячні і мудрі цінують і відзначають — хай маленьким шрифтом десь в куточку — слово подяки тим, 
хто допомагав, долучився при створенні книги, фільму, радив, виконував літературну чи редакторську працю. А хто, прийшовши на свято, дякує незнайомій людині за прекрасний вечір.
По- різному. Головне, аби це визріло у серці і відгукнулося, передалося промінчиком іншій людині. Це елементарна вдячність, яка так потрібна кожному (!) для натхнення на подальші справи.
Я знаю подвижників- «чорноробів», які досліджують історію, роблять наукові відкриття, творили і творять безцінні фільми-шедеври, плекають культуру і національну свідомість… Піднімають непідйомне! І йдуть вперед, роблячи свою справу, пам’ятаючи слова святих і мудрих книг, які вчать не чекати подяки.
Людей та їхню Справу, буває, цінують тоді, коли вже нема адресата… Візьму на себе сміливість перефразувати відомий вислів: ніщо не вартує для людини так дешево і не цінується так дорого як… ВДЯЧНІСТЬ, бо в ній ВСЕ — і ввічливість, чесність, і визнання, і доброта, і любов…
Аліна Третяк
P.S.
Нарешті хтось заговорив не про футбол і політику… Як на мене, і ввічливість, і чесність, і доброта, і любов — все це різновиди ВИЗНАННЯ людської гідності, її права на повагу, доброту і любов. Навіть елементарна чемність миттєво перетворює людину з похмурого зануди в «згусточок» щирості і приязні… І ще: інколи зло — лише невизнане добро.
Володимир Богданович
