Іноді мені нестерпно хочеться стати знову малим і загубитися у великому будинку серед великої гамірної родини напередодні різдвяних приготувань. Так, щоб навколо всі сновигали у своїх справах, а я сидів десь угорі на драбині, приставленій на горище, на верхніх її щаблях, і нікому не було до мене діла.
Щоб можна було непомітно нипати по кухні та кімнатах, поміж всіх заклопотаних родичів, тихенько підкрадати свіжоспечені гарячі шматочки печива, дзьобати горішки і вилизувати банку від вареної згущенки.
А між тим — перераховувати пальцями петарди у кишені, згадувати слова Чорта з вертепу і сукати нитки з подертого на лікті светра. Самому собі нашукувати справ, годувати кота шпротами з канапок і тулитись спиною до гарячої грубки…
Іноді нестерпно хочеться, щоб мені знову стало тепло…
Володимир Гевко
