Сьогодні день пам’яті героїв Крут. Хлопчики-гімназисти, молоді офіцери, правники, всі, хто почули себе українцями, тоді відкинули обманливу красу імперського «серебрянного века» , пробуджуючись від життєвого подвигу Івана Франка, Євгена Чикаленка, Симона Петлюри, всіх нових українських просвітників і культурників, які торували шлях ще від київських старогромадівців, і ще углиб….
Здавалося би, забута і обпльовувала багатьма Україна , ще нездатна до пробудження. Але вона таки почала мандрувати із метафізичним зерном українськими серцями і душами.
Тому червоні варварські орди могли протиставити цьому Великому Народженню лише безлік рук і ніг, що нагадували монголо-татарську навалу.
Далеко не всі герої загинули під Крутами. Це місце стало новим і вічноживим символом, що кликав до боротьби і помсти за невинну кров. Як писав поет Олекса Стефанович у вірші «Крути»:
Ваша загуба за Весну ясну,
Ваші зарубані весни
Громом в німоти байдужжя і сну,
Криком кривавим — воскресни!
Степан Процюк
