Сумний пролог до сумного тексту непопулярного змісту… Коли я був класі в 5-му, у нас, у Ніжині, зник хлопчик Валентин. Вперше в житті побачив листівки з закликом знайти людину. Але бовкнув на перерві: «Його не знайдуть». «Я тобі в лоб дам, скажи ще тільки!», – заявив сильний однокласник.
Не знайшли, хоча я, як і всі знайомі й незнайомі, дуже цього хотів. Тепер давайте мені в лоб: Росію і Путіна не покарають за військові злочини. Ніхто не відповість за Іловайськ, Бучу, Маріуполь, Охматдит тощо.
Путін спокійно здохне в своєму ліжку, а президенти багатьох країн пошлють співчуття. Бо Росія взагалі ніколи ні за що не відповідала. Цар Петр і його сексуальний партнер Меншиков не відповіли за Батурин. Ленін і Троцький не відповіли за бійню в Києві. Сталін не відповів за ГУЛАГ, Голодомор та депортації. Брежнєв – за Афганістан. Андропов – за концтабори і психушки. Горбачов – за Вільнюс. Єльцин – за Чечню.
Про Путіна мовчу. Взагалі реально відповіли за злочини проти людства хіба Чаушеску, Хусейн та Мілошевич. Ну ок, Піночет. Ще Дуче повісили догори дригом. А що там із Пол Потом, га? Мао здох у власному ліжку. Фідель так само. Че Гевару розстріляли, але ж їбало цього любителя розстрілів – на футболках. Ну і нацисти німецькі, чи не єдиний прецедент, коли судили, засудили, повісили.
Складається враження, що маньяків типу Чікатила, Онопрієнка, Даммера, Банді, Менсона засудити простіше. Зловити важче. А цих – чого ловити? Ось вони, цілком собі на виду. Тому покарання не буде. Той випадок, коли Україна не унікальна в своїй безсилості перед очевидним злом.
Андрій Кокотюха
