Щойно повернувся з Чернігова. Й хоча дорога з Києва до цього українського міста нині поганенька (через вузькі мости й понтонні переправи), втім її варто здолати. Адже ж після численних москальських обстрілів допомоги потребують не лише Чернігів і чернігівці, а й тварини цього обласного центру. Їх, безпритульних котів і собак, під час війни значно побільшало, є поранені, отже потрібні й ліки, багато хто вперше залишився без господарів, які виїхали…
Саме це спонукало мене вже вдруге після відновлення сполучення між столицею і Черніговом вибратися в дорогу. Як і раніше (7 квітня), цього разу знову привіз 40 кг якісного корму, призначеного чернігівським собакам, доставив його тим, хто опікується перетримкою тварин або підгодовує їх у різних куточках міста, а саме: біля масиву автогаражів і заправки «УкрНафта» на Кільцевій, на вулицях Єськова і Льотній, а також на території дачних товариств, що в межах міста, де особливо багато тварин, які залишилися без господарів (садові товариства «Буревісник», «Лазурний», «Автомобіліст», в районі ЗАЗу).
Відвідав і ще одну чернігівську адресу. Три години, які я провів у ролі волонтера в Центрі стерилізації тварин (вдалося розчистити приміщення для гуманітарної допомоги, вигуляти собак, 
доставити воду), дали можливість познайомитися з багатьма чотирилапими друзями, чиї очі відтепер забути неможливо, де кожного хочеться погладити, обійняти й прилаштувати.
В цьому притулку працюють добрі серця і роботящі руки, але всім тамтешнім тваринам не вистачає одного – їм потрібен дім. Біля них усмішка мов обпалена вогнем. Хочеться вірити, що цей стан у їхньому (і нашому!) житті минеться й одного дня за ворітьми таких центрів у нашій країні вишиковуватимуться черги, щоб забрати котів і собак додому.
Та оскільки допомога потрібна зараз, опікуймося тваринами: якщо є можливість погодувати – зробімо це!
P.S.
Тим часом знову завантажую своє авто тим, на що очікують безхатні хаскі, алабаї, такси, вівчарки й безпородні – самотні й такі дорогі водночас…
Сергій Козак
