До Греції туристи зазвичай їздять на море. І це правильно. Воно там — чисте, ласкаве і тепле майже до кінця жовтня. А я коротенько розповім про Афіни — столицю, яку справедливо вважають «колискою» європейської цивілізації. Тиждень ми винаймали чудову квартиру в самісінькому центрі і зовсім не нудьгували. Отже, що таке Афіни сьогодні з моєї точки зору.
Афіни — грандіозний Акрополь (одне з найцінніших надбань культурної спадщини людства), який видно практично з усюди. І це захоплює. Ми не відразу туди побігли, і це було правильно — якийсь час походити довкола таємниці. Від вигляду античних храмів на скелі, зведених ще до нашої ери, перехоплювало подих. Піднялися туди в сонячний, але дуже вітряний день. На оглядовому майданчику вітер мало не виривав із рук телефон під час фотографування. Але ми побачили з гори біле місто, розташоване поміж скелястих пагорбів. У жовтні, на щастя, туристів там було небагато.
Афіни — це можливість походити руїнами древньої цивілізації та стежками, якими поважно походжали Сократ, Аристотель, Перикл, Софокл, Платон, інші античні мудреці, митці, філософи та імператори. 
Побачили зблизька стародавні храми, арки, башти, кам’яні театри, де відбувались п’єси Діонісія, споруди, зведені наприкінці 19 століття з нагоди відродження Олімпійських ігор…
Афіни — це прикольний район Анафіотика з ду-у-уже вузенькими вуличками та Національний сад із сотнями незвичних для нас дерев і кущів. У парках та і взагалі скрізь багато мандаринових, гранатових і оливкових дерев, над головами пурхають зграї зелених попугайчиків. Вони так стрімко літають, що побачити їх непросто. Але можливо.
Афіни — це розписані графіті, а часто примітивними каракулями стіни будинків, паркани і навіть вагони метрополітену. Таке враження, що настінний живопис — загальноміська традиція, і автографии кому де заманеться тут залишають усі жителі.
Афіни — це забиті автомобілями вузенькі вулички, вигляд яких змушує захоплюватися греками — віртуозними водіями. А ще — кав’ярні і ресторанчики зі столиками прямо на вузьких тротуарах.
Афіни — це безліч котів. Скрізь! Серед руїн, на будь-яких вуличках, парканах і сходах. І скрізь — мисочки для них. Для греків коти, схоже, священні тварини, як для індійців корови. Якось увечері один чоловік тільки-но притулився до паркану, щоб випити пива, як на нього посунула велика зграя котів, зо 15. Вони вирішили, що то він для них їжу відкриває. Ми стояли і сміялися.
А поміж руїн стародавньої бібліотеки зустрічали… черепах, воістину зберігачів вічної мудрості. Здавалося, що черепахи живуть тут з античного часу. Афіни — це безліч розкішних крамниць і бутиків із суто грецькими сувенірами. Ходиш ними, як по музеях. Речі недорогі, багато хендмейду, все дуже якісне. Там збулася моя давня мрія — я придбала статуетку грецької богині з білої мармурової крихти. Розписаних квітами пенісів та магніток зі сценами древнього одностатевого акту не купувала — нема кому дарувати.
Афіни — це можливість попливти на великому поромі до островів Егейського моря. Найближчий — острів Егіна з фісташковими садами. До нього лише півтори години в один бік. Є рейси і до більш віддалених островів. На Егіні, а пізніше в Афінах я таки в морі скупалася. Біля острова вода була теплішою.
Одне слово, Афіни — то цікаво. Але вочевидь не в літню спеку. Наприкінці жовтня там ще світило ласкаве й тепле сонечко, але холодний вітер змушував носити легкий пуховик. На пляжі верхній одяг знімали і лізли до ще теплого моря. Навіть не знала, що таке можливо…
Наталія Потапчук, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
