Вночі, із 5 на 6 березня 1980 року наклав на себе руки письменник Григір Тютюнник. Мій новий роман, який зараз поволі пишеться — про Григора. Пропоную уривок із доволі непростого розділу-алегорії, який я завершив кілька днів тому, про Михайла (батька), Григора і Григорія Тютюнників (двох його синів, рідних по батькові) і Світове Дерево (або Вічне Дерево Життя)…
«Ховали Маркіяна в полудень — без музики ховали і без попа, тому що більшість колгоспних «духовиків», як називали в селі самодіяльних музикантів, поїхали на станцію по жом, а попа сам небіжчик не велів запрошувати, бо з того часу, як у селі розібрали церкву, в бога не вірував.
Після Кобо Абе я пережив культурний шок. Він дав мені відчуття реальності, яка є завжди поруч із нами. Вихований на українській, західноєвропейській і американській літературах, я щомиті читання «Жінки в пісках» відчував, що це мислення не людини західної цивілізації, до якої належимо ми, і не знайоме нам західне раціо.
20 березня ми відзначили 382-у річницю з дня народження знаменитого гетьмана України Івана Мазепи. Наш славний національний герой Іван Мазепа, обраний на гетьманство 1687-го, упродовж 22 років своєї влади багато встиг зробити для того, щоб об’єднати українські землі в єдиній державі, розпочати її економічне відродження після тяжкого періоду Руїни, активно стимулювати розвиток освіти, науки, культури, відстояти інтереси українського православ’я у суперечках із верхівкою Московського патріархату, зміцнити міжнародний імідж України.
