У ці червневі дні народився чудовий Віктор Некрасов. Жив у Києві, в Пасажі, в невеличкому, але гарному закапелку Хрещатика. Потім переїхав до Франції. Сергій Довлатов не раз згадував Некрасова у записниках, він його зобразив старшим чоловіком на ім’я Панаєв у повісті «Філіал».
Цікава штука, ця глибина пам’яти і тяглість. Може, звісно, я всі ці роки дуже погано дивився, але наша історична пам’ять як певний суцільний сюжет закінчується приблизно на українській революції. Перша світова. Далі в минуле тяглости ніби немає, є лише якісь фрагменти спогадів: козаки, політично-культурна буча зламу століть, а між тим — тиша.
Сьогодні народився Салман Рушді – англійський письменник індійського походження, який світову славу здобув через міжнародний політичний скандал.., автор дванадцяти романів. Політичні скандали завжди були найкоротшим шляхом письменника до слави. Прочитавши його книжку «Сатанинські вірші», Аятолла Хомейні назвав це блюзнірством і закликав стратити автора.
Так, як любив «Літературну Україну» Михайло Слабошпицький, її мало хто любив. Упродовж багатьох років працював у ній і публікувався. Напевне, вийшов би не один том, якби зібрати всі його статті там за сім років. І ще більше, коли вже там не працював. Я навіть знаю, за якими псевдонімами він часом ховався.
