Пафос на тему Революцій – це все добре і єлейно, але від того не легше. У країні відсутнього народу (в кращому випадку відсутнього, в нашому – латентно ворожого) не доводиться очікувати ЖОДНОЇ позитивної Революції. Бо навіть якщо її й зможе здійснити пасіонарна якісна меншість – то далі нема кому цим користуватися. Нема кому утверджувати плоди Революції поза периметром Майдану. Відтак День Гідності й Свободи – це день ЛИШЕ Майдану, периметр якого – кілька квадратних кілометрів у самому серці країни з-поміж основної маси ніяких, плінтусних, сплебеїзованих людішек.
Зійти з поїзда
