Читаючи різні інтерв’ю і коментарі про про причини перемоги Трампа, бачу чимало суголосних думок від різних, часто не знайомих між собою громадян. Коротко це звучить так: демократи в Америці загралися в форму, нехтуючи змістом. Форма – це, наприклад, контент Нетфліксу.
В якому білу гетеросексуальну людину незалежно від статі упосліджують. І дбають про те, аби в кожному фільмі та серіалі були одностатеві пари різної статі, чорношкірі, азіати, латиноси. Ну, щоб ніхто не образився, щоб усе толерантно і демократично, без диктатури і расизму…
Проте виборцям Трампа все одно, чи є десь у кіно на головних ролях гендерно нейтральні чорношкірі на милицях. Їм важливіше власний добробут, реальний. Їм не потрібні оці толерантні загравання. Вони самодостатні без Нетфліксу і контенту українського видавництва “Видавництво”. Бо, захопившись захистом ідентичностей меншості, демократи забули про ідентичність більшості.
Не мої слова, це цитата з Ярослава Грицака. Якщо у нас війна за ідентичність, якщо україномовні українці відчайдушно відстоюють свою ідентичність в Україні, бо нас таки більшість, якщо у нас вичищають наш простір від пушкіних – чому в тій таки Америці не може бути електоральної революції ідентичності?
Показово, що ті, на чиєму боці Нетфлікс, активно голосували за Трампа. Бо для їхніх гаманців “горбата гора” та її Оскар не конвертуються в долари США та рівні права. Америка реально була сильною, коли на екранах панували Рембо, Роккі, Термінатор, Індіана Джонс, Джеймс Бонд тощо. А творці коміксів не шукали толерантних версій своїх історій.
Бажання демократії догодити абсолютно всім потягнуло також бажання не ображати і Росію. Результат наочний. Про всяк випадок: ці міркування – реалізація права на особисту думку. І ще: я залишаюся прихильником демократії, бо альтернатива – за поребриком. Проте мала б існувати все ж таки розумна, мудра, сильна демократія.
Андрій Кокотюха
