Часто постає питання літературної критики, і як на це повинні реагувати автори. Книга, це в першу чергу продукт. І критика будь-якого продукту просто повинна бути. Це тільки для автора його текст є Святим Ґраалем, а для читача це ще одна річ на полиці, про існування якої він дуже швидко забуде.
Але іноді автори таки реагують на критику своїх творів. І я не розумію, чому декого це дивує? Кожному автору хочеться почитати, що про його твори думають інші. Тим паче у нас наклади все ще не мільйонні, і немає такого безкінечного потоку рецензій, щоб не мати змогу за ними встежити. Ну, і кожен погодиться, що коли автор публікує твір, то головна мета, це збудувати місток з читачем. А відгуки і зворотній зв’язок з читачем — це безпосередній елемент сучасного творчого процесу.
Хіба до винаходу інтернету автори не отримували купи листів поштою від читачів? І навіть такі автори як Стівен Кінг іноді сідали писати відповідь, потім клали цидулку в конверт і топтали на пошту. Але зараз, коли автори якось реагують на негативну критику, це часто сприймається як прояв зоряної хвороби, чи низької самооцінки.
Тому я спробую відповісти за себе і решту авторів, хоч мене про це ніхто і не просив.
Є декілька типів критики:
1) коли критикується саме твір. І не суттєво чи то обгрунтована критика, чи читач просто встав не з тієї ноги і текст тригернув якісь неприємні емоції чи спогади. Будь-яка критика саме твору має право на існування, бо якщо книга хороша, то кількість схвальних відгуків переважить;
2) але є інший тип “критиків”. Це люди які критикують навіть не текст, а саму особистість автора. Його образ життя, те що автор колись сказав чи зробив. Або просто пише: «Автор ідіот і всі його книжки лайно, хоч я їх і не читав». Або наприклад навмисне створюється контент такого змісту, щоб викликати хайп чи агресію і нацькувати людей на автора.
І це все — токсичність і агресивна форма булінгу. Бо замість тексту і його якості обговорюється особисте життя автора. Йде відкрите знущання, образи, приниження особистості.
Зі мною таке траплялося. Але ось приклад: людина пише відгук на мою книгу на гудрідз. І насамкінець додає: хоч книга й гідна, але автор дурачок. Що це — як не спроба зачепитися за особистість, щоб спровокувати негативну реакцію?
І у мене зустрічне питання, якщо таке відбувається, чому ми дивуємось, коли автори відповідно реагують на таку форму образ? Якщо до вас на вулиці підійде незнайома людина і скаже вам що ви м*дак, ви це проковтнете ? Я просто намагаюся сказати, що автори також люди як і всі. У них немає перемикача емоційного блоку. Тому не варто від них очікувати надлюдської реакції.
Тут я не відбілюю авторів, які дійсно діляться всіма негативними відгуками на свої книги, скидають лінки на профілі тих коментаторів, і закликають армію своїх фанатів йти та цькувати коментатора. Це вже найвища форма крінжу.
Олексій Декань
