З джентльменського на ньому був тільки костюм. Шойлік жив по вулиці Богдана Хмельницького і чотири рази поступав до університету на геофак, але кожен щоразу із того виходив лише фак. Тому він по великому блату екстерном закінчив курси бухгалтерів і все радянське життя працював у житлово-комунальній сфері на посадах, які нічого не обіцяли.
Колективи були жіночі. Цікаво працювати у жіночому колективі. Завжди дізнаєшся про себе щось новеньке і по великому секрету. Шойлік невдовзі довідався, що у нього погана репутація. Одного разу наприкінці 90-х дівчата з рідної бухгатерії спитали у нього:
— Чого від тебе перегаром несе?
— Я перегорів, – відповів він і подав документи в ОВІР на виїзд в одну з капіталістичних країн на ПМЖ.
Він обрав максимально джентльменську країну. Тепер у нього офіс на Бродвеї, велика фінансова компанія, особистий літак як у Трампа і кличуть його паном.
Але не всі, хто досяг успіхів за кордонами, мають в Чернівцях хорошу репутацію. Навіть у найдорожчому костюмі щур залишається щуром.
Володимир Килинич
