Чому, власне, дивуватися?! Ми живемо не тільки в епоху пост-правди. Ми живемо в епоху баби Ванги, коли буквально всі аналітики займаються не аналізом того, що є, а того, що за їхнім фантазуванням буде: а ще буде отак, а ще буде оце, цей буде хорошим, а цей буде поганим…
Не для інформування, а для прикладу: Трамп тільки збирається (і це не точно) призначити двох яструбів на посади держсекретаря і радника з нацбезпеки: відповідно Марко Рубіо і Майка Волтца. А фейсбук і ютуб забитий буквально мудруваннями і прогнозами про те, як вплинуть ці призначення (і чи будуть вони?!) на взаємини США і України, США і Європи.
У всій цій тріпології не враховується дуже суттєва обставина – Трамп не Байден. За час свого попереднього президентства Трамп змінив трьох радників з питань нацбезпеки і двох держсекретарів. Ото вони навпливали…
Байден — заскорузлий бюрократ старої школи. Для нього, як для Леоніда Брєжнєва, стабільність — понад усе. Тому й просиділи при ньому шеф Пентагону Остін, Джек Салліван і глава ЦРУ Бернс весь його термін, хоча професійність їхня уже в перші 24 місяці стала викликати дуже і дуже великі сумніви.
Оце полчище записних аналітиків, як і Байден, у вільному плаванні своїми руками і своєю головою не заробили ні копійки. Весь час або при держбюджеті, або на грантових подачках українських олігархів чи того ж Держдепу.
Особисто я не тільки політичний аналітик з 40 річним стажем, я багато років (доки дозволяло здоров’я) самостійно заробляв гроші і годував сотні сімей своїх співробітників. І я чудово розумію настільки небезпечно для справи і для інвестицій мрійництво і пустозвонство, не кажучи вже про відверту брехню. Брехня для самого себе.
Віктор Лешик
