Цей знімок ще раз показує – сучасна політика — це театр. Тут ллʼється томатний сік, а не кров. Як тільки не обзивали один одного ці два амбітні дідусі на виборах, які тільки ярлики не тулили… А от сидять, ручкаються, посміхаються один одному. Чому таке лицемірство?
Тому що такі умови театрального життя. Вони прописані в Конституції і виборчій системі: підтримають глядачі тільки того, хто смачніше обгидить конкурента і наобіцяє побільше. А вже після вистави можете помитися і обійнятися.
Тому-то люди з почуттям власної гідності і відчуттям гидливості не йдуть на сцену цього театру. Та навіть якби з високою мотивацією і благородними намірами, закривши пальцями носа, пішли — шансів бути обраними на арені клоунського Колізею були б нульовими.
Бо людська натура… Нове відкриття з останніх виборів — половина свіжих мігрантів з Латинської Америки, які вже отримали виборчі права, підтримали Трампа, який виступає проти міграції. Чому? А нащо новим американцям конкуренти в пошуку робочих місць!
Депутат Верховної Ради України, який 4 чи 5 скликань перемагав на одному й тому окрузі, якось поділився своїм секретом успіху. Під час першого висування він візьми та й похвались тим, що допоміг трьом талановитим дітям підготуватися до вузу і платив їм стипендії. В залі прокотився обурений гомін. Помічник депутата пояснив тому після зустрічі, чим обурювався нарід. Головна претензія: ти ба тим дітям допоміг, а мої чим гірші? Отож після такого уроку депутат щедро став вішати локшину на вуха: всім допоможу, всіх порятую і в люди виведу…
Віктор Лешик
