Якось увечері на Майдані зустрів знайомого. З ним був ще один чоловік, якого я не знав. «Пане Андрію, ось майбутній президент України», — щиро і впевнено сказав знайомий, і я потис незнайомцю руку. Більше я його не бачив і ніколи не чув про нього. Але кожен із тих, хто зараз це читає, може порекомендувати свого майбутнього президента…
«Спогадайте мене». Під такою рубрикою маю намір друкувати вислови, спогади колег-письменників, друзів, знайомих, присвячені М.Т. Рильському. Отож, згадує Юхим Мартич: У одного літератора зберігається книга Максима Рильського «Классики и современность». Це збірка статей, що її в 1958 році видало московське видавництво художньої літератури. Напис Рильського на першій сторінці: «Сучасникові, щоб не поспішав стати класиком. Це може статися з кожним»…
… Ця історія трапилась наприкінці зими і на початку весни 1980 року на Кольському півострові. І розумієте, в якому контексті її пригадав. Усі світлини — звідти! У своєму листі додому від 11 березня 1980 року, коли уже повернувся в Сортавалу (Карелія), я майже детально розповів про ті наші навчання в Заполяр’ї, неподалік кордонів Норвегії…
Він не проводив безконечних (і безплідних!) зустрічей з Путіним та його представниками. Він не висловлював безконечні «занепокоєння» і «глибокі занепокоєння». Він не висував «101 китайське попередження»…
