Давно нема поміж нами Віктора Шпортька… І Мар’ян Гаденко, автор музики, який з’являється на мить у цьому пісенному відео, також покійний… Так здавна ведеться в українців: коли гаснуть зірки — лиш тоді про них згадують і розуміють як яскраво вони світили… Хоча і потім, зрештою, того розуміння мало… Як нам навчитися чути батькову пісню і помічати гілочку глоду… (!!!!)
Раніше частенько спілчане повторювали: «У Спілці мова Бажанова, а української нема». Сьогодні мені довелося «зустрітися» з Миколою Бажаном на сторінках підручника із зарубіжної літератури для 5 класу. Причому, в цьому перекладі з німецької потрібно було знайти тропи, синоніми і ще якогось дідька.
Цей роман Іван Багряного, якщо я правильно розумію, в Україні так жодного разу і не видавався, тільки в діаспорі. Це “Буйний вітер”, ще відомий під назвою “Маруся Богуславка”. Звісно, на фоні знаменитих його романів “Тигролови” і “Сад Гетсиманський” він програє, і є певною мірою підготовчим для їх написання.
В Укрінформі відбулась презентація антології воєнної лірики “Римова. Війна”. До книжки увійшли поетичні твори понад сімдесяти українських поетів. Спікери презентації: Тарас Шевченко – заступник міністра культури та інформаційної політики з питань європейської інтеграції; Максим Удовиченко – керівник Державного підприємства “Центр захисту інформаційного простору”; Ігор Степурін – засновник видавництва “Саміт-Книга”; Юлія Бережко-Камінська – поетка, журналістка, упорядниця збірки «Римова. Час війни», лауреатка всеукраїнських літературних премій; Дмитро Дроздовський – головний редактор журналу «Всесвіт».
Свій читальний 2024 рік я розпочала знаковою для мене книжкою. Це новий роман корифея української літератури Дмитра Кешелі «Доживемо до зеленої травички», що зовсім недавно побачив світ у видавництві «Тimpani». Волею долі мені випала честь написати передмову до цієї книжки. Тож з легкої руки автора та видавця тепер і моє імʼя вписане до цього фоліанта.
