Я дійшла до кінця «Амадоки». Там вогко і моторошно, пахне цвіллю і таємницями. На початку історія прикидається любовним романом. Раптом легка прогулянка перетворюється на експедицію. Хек! Брязь! – і я виснажливо розкопую могильник. Богдан іде добровольцем на фронт, дістає поранення, тратить пам’ять. У лікарні чоловіка з пошрамованим лицем знаходить Романа. Ця жінка твердить, що Богдан – її чоловік.
«Амадока». Що не так із Романою?
