«Під сузір’ям Південного Хреста» — таку назву має нова книга знаного чернігівського мандрівника, автостопника Олександра Волощука. Презентація її відбулась майже місяць тому – 3-го вересня – у міській бібліотеці ім.М.Коцюбинського, а відгук пишу тільки зараз, бо дочитала книгу недавно.
Її (хоча й не надто товсту) за пару вечорів не “проковтнеш”, як звичайну белетристику. Адже книжка насичена цікавими фактами, неймовірними зустрічами, яскравими враженнями, несподіваними (й не завжди приємними) пригодами. Тож читала про 9-місячну мандрівку Олександра по шести країнах Південної Америки непоспіхом.
Поступово занурювалась у незвіданий і дивний для нас світ Аргентини, Бразилії, Парагваю, 
Болівії, Перу, Чилі, де на небі сяють інші сузір’я. Водночас пригадувала читаний у юності і вже призабутий роман Жуля Верна “Діти капітана Гранта”: автор книги якраз і мандрував 37-ю паралеллю. Олександр Волощук неодноразово процитував його у своїй книзі.
А скільки пригод пережив автор! Не злічити! І під авто мало не втрапив, і заблукав був у лісових нетрях, втративши орієнтири маршрутної стежки, і записник з усіма нотатками, фактами, потрібними записами був загубився в лісі, і в тайфун потрапив, і отруївся невідомо чим, і під снігопадом опинився в горах, де немає людей і немає звідки чекати допомоги.
Кілька разів цікаві зустрічі і знайомства відбулись у мандрівника завдяки напису Ukraine на спині куртки: люди підходили запитати, чи справді він звідти. І де тільки не зустрічав Олександр Волощук наших співвітчизників! Правдивою є приказка про те, що нашого цвіту по всьому світу.
Тож кому цікаві розповіді про мандри, то це та книжка!
P.S.
Ну, і оскільки в цьому світі на нашій маленькій планеті нічого випадкового не буває, то саме цими днями відбувається не тільки народження нового Місяця, а й сонячне затемнення. Щоправда, ми на своїй частині планети його не побачимо. Але зате “вживу” затемнення сонця у вогняному кільці побачать (якщо погода сприятиме) жителі деяких регіонів Аргентини, Чилі, Уругваю, Парагваю, Бразилії – саме в тих країнах, якими кілька років тому мандрував Олександр Волощук.
Інеса Фтомова
